LABEL=t-home2 /home ext4 defaults,auto_da_alloc 0 2

Це поле описує блок спеціального пристрою, віддалену файлову систему або образ файлової системи для пристрою loop, який потрібно змонтувати, або файл резервної пам'яті чи розділ резервної пам'яті, який слід дозволити.

Для звичайного монтування воно міститиме (посилання на) блок вузла спеціального пристрою (створений mknod(2)), для пристроїв, що монтуються, як-от `/dev/cdrom' або `/dev/sdb7'. Для монтування NFS це поле виглядає як <host>:<dir>, наприклад, `knuth.aeb.nl:/'. Для файлових систем без сховища можна використовувати будь-який рядок, який, наприклад, буде показано у виводі df(1). Типове використання для procfs — `proc'; для tmpfs — `mem', `none' або `tmpfs'. Інші спеціальні файлові системи, як-от udev і sysfs, зазвичай не вказуються у fstab.

LABEL=<мітка> або UUID=<uuid> можна вказувати замість назви пристрою. Це рекомендований метод, оскільки назви пристроїв часто збігаються під час виявлення апаратного забезпечення і можуть змінюватися, коли додаються або вилучаються інші диски. Наприклад, `LABEL=Boot' або `UUID=3e6be9de-8139-11d1-9106-a43f08d823a6'. (Для вказання міток LABEL файловим системам використовуйте засоби, що відповідають файловій системі, як-от e2label(8), xfs_admin(8), або fatlabel(8)).

Також можна використовувати PARTUUID= і PARTLABEL=. Ці ідентифікатори розділів підтримуються для прикладу в GUID Partition Table (GPT).

Дивіться mount(8), blkid(8) або lsblk(8), що більше дізнатися про ідентифікатори пристроїв.

Зверніть увагу, що mount(8) використовує UUID як рядки. Представлення рядків UUID повинне базуватися на символах нижнього регістру.

Це поле описує точку монтування (ціль) для файлової системи. Для розділів swap, це поле вказується як `none'. Якщо назва точки монтування містить пробіли або таби, то їх потрібно екранувати як `\040' і '\011' відповідно.

Це поле описує тип файлової системи. Linux підтримує багато типів файлових систем: ext4, xfs, btrfs, f2fs, vfat, ntfs, hfsplus, tmpfs, sysfs, proc, iso9660, udf, squashfs, nfs, cifs та інші. Детальніше дивіться mount(8).

Запис swap описує файл або розділ, що використовується для резервної пам'яті на диску, див. swapon(8). Запис none корисний для привʼязування або переміщення монтувань.

Можна вказати більше одного типу розділивши їх комами.

mount(8) і umount(8) підтримують підтипи файлових систем. Підтип визначається суфіксом '.subtype'. Наприклад, 'fuse.sshfs'. Рекомендується використовувати підтипи, ніж додавати префікс у перше поле fstab (наприклад, 'sshfs#example.com' є застарілим).

Це поле описує параметри монтування, повʼязані з файловою системою.

Воно форматується як список параметрів розділених комами. Він містить щонайменше тип монтування (ro або rw), плюс будь-які додаткові параметри в залежності від типу файлової системи (враховуючи параметри налаштування продуктивності). Детальніше, дивіться mount(8) або swapon(8).

Основні, незалежні від файлової системи, параметри:

defaults

використовує типові параметри: rw, suid, dev, exec, auto, nouser та async.

noauto

не монтувати, коли вказано "mount -a" (напр., під час завантаження системи)

user

дозволяє монтувати користувачеві

owner

дозволяє монтувати власникові пристрою

comment

або x-<назва> для використання програмою підтримки fstab

nofail

не звітувати про помилки для цього пристрою, якщо він не існує.

Це поле використовується dump(8) для визначення файлових систем, для яких потрібно робити дамп. Типово, нуль (не робити дамп), якщо не вказано.

Це поле використовується fsck(8) для визначення порядку, в якому перевірка файлової системи виконується під час завантаження. Для кореневої файлової системи fs_passno вказується 1. Для інших файлових систем fs_passno потрібно вказувати 2. Файлові системи на диску перевірятимуться послідовно, але файлові системи на різних дисках перевірятимуться одночасно, щоб використовувати паралелізм, доступний в апаратному забезпеченні. Типово, нульове значення (не fsck), якщо його немає. Типово, нуль (не робити fsck), якщо не вказано.