Показує короткі відомості щодо мікропрограми системи, завантажувача, який було використано для завантаження системи, завантажувачів, які доступні у ESP, завантажувачів зі списку завантажувачів мікропрограми та поточного типового запису завантажувача. Якщо команду не вказано, це неявно заданий типовий варіант.

Докладний приклад виведених даних наведено нижче.

Додано у версії 239.

Опитати значення прапорця "Reboot-Into-Firmware-Setup" мікропрограми EFI або встановити його. Приймає булевий аргумент, який керує тим, чи слід запускати налаштовування мікропрограми під час наступного перезавантаження комп'ютера. Якщо аргумент не вказано, показує поточний стан прапорця чи повідомлення про те, чи передбачено підтримку прапорця. Керує тим самим прапорцем, що і systemctl reboot --firmware-setup, але є більш низькорівневим та надає змогу встановлювати значення прапорця незалежно від вимоги щодо перезавантаження комп'ютера.

Підказка: скористайтеся systemctl reboot --firmware-setup для перезавантаження одразу до налаштовування мікропрограми. Докладніший опис див. у systemctl(1).

Додано у версії 251.

Shows all available boot loader entries implementing the UAPI.1 Boot Loader Specification[1], as well as any other entries discovered or automatically generated by a boot loader implementing the Boot Loader Interface[2]. JSON output may be requested with --json=.

Докладний приклад виведених даних наведено нижче.

Додано у версії 239.

Вилучає запис завантажувача, включно з файлами, на які він посилається. Приймає рядок ідентифікатора запису завантажувача або загальний взірець як аргумент. Файли, на які посилається запис, зокрема ядро або initrd, буде вилучено, лише якщо на них не посилається жоден інший запис.

Додано у версії 253.

Вилучає з розділів ESP і XBOOTLDR файли, які належать до жетона запису, але на які не посилається жоден із записів завантажувача.

Додано у версії 253.

Встановлює типовий запис завантажувача. Приймає один рядок ідентифікатора запису завантажувача або загальний взірець як аргумент. Команда set-oneshot встановлює типовий запис лише для наступного завантаження, set-default встановлює запис остаточно для усіх майбутніх завантажень. Команда set-sysfail встановить запис завантажувача, який буде використано, якщо матимемо проблеми із системою. Записи завантаження про збій системи (SysFail) можуть за потреби змінювати порядок автоматичного вибору у разі збою, наприклад, збою оновлення мікропрограми завантаження із записом стану збою до системної таблиці EFI.

bootctl list можна скористатися для отримання списку доступних записів завантажувача та їхніх ідентифікаторів.

In addition, the boot loader entry ID may be specified as one of: @default, @oneshot or @current, which correspond to the current default boot loader entry for all future boots, the current default boot loader entry for the next boot, and the currently booted boot loader entry. These special IDs are resolved to the current values of the EFI variables LoaderEntryDefault, LoaderEntrySysFail, LoaderEntryOneShot and LoaderEntrySelected, see UAPI.1 Boot Loader Specification[1] for details. These special IDs are primarily useful as a quick way to persistently make the currently booted boot loader entry the default choice, or to upgrade the default boot loader entry for the next boot to the default boot loader entry for all future boots, but may be used for other operations too.

Якщо встановлено значення @saved, вибраний запис буде збережено як змінну EFI для усіх завантажень і автоматично вибрано під час наступного запуску завантажувача.

Якщо для ідентифікатора вказано порожній рядок (""), встановлення значення змінної EFI буде скасовано.

Підказка: скористайтеся командою systemctl reboot --boot-loader-entry=ІДЕНТИФІКАТОР для перезавантаження до певного запису і командою systemctl reboot --boot-loader-menu=час очікування для одноразового перезавантаження до меню завантажувача. Див. systemctl(1), щоб дізнатися більше.

Додано у версії 240.

Встановлює час очікування на дії для меню завантажувача у секундах. Команда set-timeout-oneshot встановить час очікування лише для наступного завантаження. Див. systemd.time(7), щоб дізнатися про синтаксис запису проміжків часу.

Якщо встановити значення menu-disabled або menu-hidden або 0, меню показано не буде, буде негайно завантажено типовий запис, а встановлення значення menu-force вимикає час очікування і завжди показує меню. Якщо вказано порожній рядок (""), завантажувач повернеться до типового часу очікування для меню.

Додано у версії 250.

Встановлює systemd-boot на системних розділ EFI. Копію systemd-boot буде збережено як типовий або резервний завантажувач EFI до ESP/EFI/BOOT/BOOT*.EFI. Після цього завантажувач буде додано на верхню позицію у списку завантажувачів мікропрограми.

Додано у версії 239.

Оновлює усі встановлені версії systemd-boot(7), якщо доступна версія є новішою за версію, яку встановлено на системному розділі EFI. Це також включає типовий або резервний завантажувач EFI у ESP/EFI/BOOT/BOOT*.EFI. Потім завантажувач буде додано наприкінці списку завантажувачів мікропрограми, якщо його там ще немає.

Додано у версії 239.

Вилучає усі встановлені версії systemd-boot з системного розділу EFI і списку завантажувачів мікропрограми.

Додано у версії 239.

Перевіряє, чи встановлено systemd-boot на ESP. Зауважте, що на одному ESP може зберігатися декілька завантажувачів; отже, ця команда перевіряє, чи є systemd-boot одним (із можливих багатьох) встановленим завантажувачем, — а не те, чи є він типовим, і чи зареєстровано його у якійсь зі змінних EFI.

Додано у версії 243.

Створює базу випадковості (сім'я) і зберігає його на системному розділі EFI (ESP)для використання завантажувачем systemd-boot. Якщо в ESP вже є база випадковості, її буде оновлено. Крім того, створює випадковий «системний жетон» і зберігає його на сталій основі як змінну EFI, якщо значення для цієї змінної не було встановлено раніше. Якщо завантажувач знайде базу випадковості на ESP і системний жетон у змінній EFI, він визначити базу випадковості для передавання операційній системі і нову базу, яку слід зберегти у ESP, на основі комбінації обох. Базу випадковості, яку передано операційній системі, буде співвіднесено із буфером ентропії ядра керуванням системи на ранньому етапі завантаження. Це уможливить завантаження простору користувачів із дуже рано повністю ініціалізованим буфером ентропії. Див. також systemd-boot-random-seed.service(8).

Див. бази випадковості[3], щоб дізнатися більше.

Додано у версії 243.

Приймає образ ядра як аргумент. Перевіряє тип ядра, до якого належить образ. Повертає одне з таких значень: «uki», «addon», «pe» або «unknown».

Додано у версії 253.

Приймає як аргумент образ ядра. Виводить подробиці щодо образу.

Додано у версії 253.

Шлях до системного розділу EFI (ESP). Якщо не вказано, буде послідовно здійснено спроби скористатися /efi/, /boot/ і /boot/efi/. Рекомендовано, якщо можна, монтувати ESP до /efi/,.

Path to the Extended Boot Loader partition, as defined in the UAPI.1 Boot Loader Specification[1]. If not specified, /boot/ is checked. It is recommended to mount the Extended Boot Loader partition to /boot/, if possible.

Приймає як аргумент шлях до каталогу. До усіх шляхів буде додано префікс, заданий альтернативний кореневий шлях, включно зі шляхами пошуку файлів налаштувань.

Додано у версії 252.

Takes a path to a disk image file or block device node. If specified, all operations are applied to file system in the indicated disk image. This option is similar to --root=, but operates on file systems stored in disk images or block devices. The disk image should either contain just a file system or a set of file systems within a GPT partition table, following the UAPI.2 Discoverable Partitions Specification[4]. For further information on supported disk images, see systemd-nspawn(1)'s switch of the same name.

Додано у версії 252.

Приймає рядок правил поводження з образами як аргумент, як у systemd.image-policy(7). Правила буде примусово застосовано при роботі з образами дисків, які вказано за допомогою --image=, див. вище. Якщо не вказано, типовим значенням будуть правила «*», тобто буде використано усі розпізнані файлові системи образу.

При встановленні виконуваних файлів за допомогою --root= або --image= вибирає, звідки їх слід взяти. Приймає одне з таких значень: "auto" (типовий варіант), "image" або "host". Якщо вказано "auto", виконувані файли буде взято із вказаного каталогу або образу і, якщо їх не буде знайдено, файли буде взято з основної системи. Якщо вказано "image" або "host" резервний пошук не відбуватиметься, якщо виконувані файли не буде знайдено у вибраному джерелі.

Додано у версії 252.

Цей параметр змінює поведінку status. Виводить шлях до системного розділу EFI (ESP) до стандартного виведення і завершує роботу.

Додано у версії 236.

Цей параметр змінює поведінку status. Лише виводить шлях до розділу розширеного завантажувача, якщо він існує, і виводить шлях до ESP до стандартного виведення і завершує роботу, якщо його не існує. Ця команда корисна для визначення того, де розташовувати записи завантажувача, оскільки їхнім пріоритетним місцем зберігання є розділ розширеного завантажувача, якщо він існує, і ESP, якщо його не існує.

Записи типу 1 специфікації завантажувачів мають, загалом, зберігатися у каталозі "$(bootctl -x)/loader/entries/". Існування цього каталогу може вказувати на те, що у системі передбачено підтримку записів завантажувачів. Так само, записи типу 2 специфікації завантажувачів мають зберігатися у каталозі "$(bootctl -x)/EFI/Linux/".

Зауважте, що цей параметр (подібно до параметра --print-esp-path, про який ми згадували вище) доступний незалежно від використаного завантажувача, тобто також без встановлення systemd-boot.

Додано у версії 242.

Цей параметр змінює поведінку status: буде показано абсолютний шлях до виконуваного файла завантажувача EFI для поточного завантаження, якщо ці відомості є доступними. Зауважте, що програма не робитиме спроб перевірити, чи все ще існує цей виконуваний файл.

Додано у версії 257.

Цей параметр змінює поведінку status: буде показано абсолютний шлях до виконуваного файла UKI/stub EFI для поточного завантаження, якщо ці відомості є доступними. Зауважте, що програма не робитиме спроб перевірити, чи все ще існує цей виконуваний файл.

Додано у версії 257.

Вивести шлях до вузла блокового пристрою, який є основою кореневої файлової системи локальної операційної системи. Буде виведено шлях, подібний до /dev/nvme0n1p5. Якщо основою кореневої файлової системи є dm-crypt/LUKS або dm-verity, буде повернуто адресу базового блокового пристрою. Якщо основою кореневої файлової системи є декілька блокових пристроїв (підтримку такого варіанта передбачено у btrfs) дія завершиться повідомленням про помилку. Якщо перемикач вказано двічі (тобто -RR) і виявлений блоковий пристрій є пристроєм розділу, буде визначено і виведено «цілий» блоковий пристрій, до якого він належить (приклад: /dev/nvme0n1). Якщо кореневою файловою системою є «tmpfs» (або подібна файлова система у пам'яті), буде повернуто основу /usr/ блокового пристрою, якщо вона є застосовною. Якщо кореневою файловою системою є мережева файлова система (наприклад NFS, CIFS), спроба виконати дію завершиться повідомленням про помилку.

Додано у версії 254.

Керує тим, чи торкатиметься програма списку завантажувачів у мікропрограмі, який зберігається у змінних EFI та інших змінних EFI. Якщо не вказано, типовим значенням буде «ні», якщо буде виявлено виконання у середовищі контейнера, і «yes», якщо його не буде виявлено.

Додано у версії 258.

Типово, команда install ініціалізує файл бази випадковості у ESP. При створенні образу може бути бажаним вимикання цього з метою уникнути використання однакової бази випадковості для усіх екземплярів.

Додано у версії 257.

Ігнорувати помилку, якщо не вдасться знайти системний розділ EFI, якщо не вдасться записати змінні EFI, або буде виявлено інший або новіший встановлений завантажувач. У поточній версії стосується лише команд is-installed, update, random-seed і install. Починаючи з версії 258, його неявним чином увімкнено під час запуску у середовищі chroot.

Додано у версії 244.

Придушити виведення результатів виконання різноманітних команд, а також надати підказку щодо недоступності ESP.

Додано у версії 251.

Controls creation and deletion of the UAPI.1 Boot Loader Specification[1] Type #1 entry directory on the file system containing resources such as kernel and initrd images during install and remove, respectively. The directory is named after the entry token, as specified with --entry-token= parameter described below, and is placed immediately below the $BOOT root directory (i.e. beneath the file system returned by the --print-boot-path option, see above). Defaults to "no".

Додано у версії 251.

Керує тим, як називати і ідентифікувати записи завантажувача для цього екземпляра встановленої операційної системи. Буде прийнято під час install; можливі аргументи: "auto", "machine-id", "os-id", "os-image-id" або довільний рядок із префіксом "literal:".

Якщо встановлено значення machine-id, назви записів формуватимуться за ідентифікатором машини запущеної системи (наприклад, "b0e793a9baf14b5fa13ecbe84ff637ac"). Див. machine-id(5), щоб дізнатися більше про поняття ідентифікатора машини та файл.

Якщо встановлено значення os-id, назви записів формуватимуться за ідентифікатором запущеної операційної системи, тобто полем ID= os-release(5) (наприклад "fedora"). Так само, якщо встановлено os-image-id, назви записів формуватимуться за ідентифікатором образу запущеної операційної системи, тобто полем IMAGE_ID= os-release (наприклад "vendorx-cashier-system").

Якщо встановлено значення auto (типовий варіант), буде виконано читання файла /etc/kernel/entry-token, якщо він існує, і буде використано збережене значення. Якщо файла не існує, буде використано ідентифікатор локальної машини, якщо його ініціалізовано. Якщо ідентифікатор не ініціалізовано, буде використано IMAGE_ID= з os-release, якщо його встановлено. Якщо запис не встановлено, буде використано ID= з os-release, якщо його встановлено.

Якщо не використано варіант "machine-id" або якщо використано --make-entry-directory=yes, вибраний рядок жетона буде записано до файла /etc/kernel/entry-token, щоб забезпечити його використання для майбутніх записів. Цей файл також буде прочитано kernel-install(8) з метою ідентифікувати, для якої назви слід створювати записи завантажувача для нововстановлених ядер, або визначити назви записів для вилучення застарілих.

Зазвичай, перевагу слід віддати використанню для іменування записів ідентифікатора машини; втім, існують випадки, де добрим варіантом є використання інших ідентифікаторів. Зокрема, це випадки, коли дані ідентифікації, які є результатом використання ідентифікатора машини, не буде збережено на (зашифрованому) розділі $BOOT або коли ідентифікатор буде створено при першому завантаженні, і він не є відомим при приготуванні записів. Зауважте, що використання ідентифікатора машини має перевагу тоді, коли на одному носії даних паралельно встановлено декілька однакових операційних систем, а оновлення їхніх записів завантажувача відбувається незалежно. При використанні іншого ідентифікатора (зокрема ідентифікатора операційної системи або ідентифікатора образу операційної системи) паралельне встановлення тієї самої операційної системи призведе до спроби використання однакових назв записів. Для забезпечення підтримки паралельного встановлення у засобі встановлення доведеться використовувати інший жетон запису при додаванні кожної наступної встановленої системи.

Додано у версії 251.

Install binaries for all supported EFI architectures (this implies --variables=no).

Додано у версії 252.

Опис запису, який додано до списку варіантів завантаження мікропрограми. Типовим є "Linux Boot Manager".

Використання типової назви запису, "Linux Boot Manager", загалом, є бажаним, оскільки слід використовувати лише один завантажувач, який встановлено на один розділ ESP, для завантаження довільної кількості встановлених операційних систем, які зберігаються на різних дисках у системі. Зокрема, дистрибутивам не слід використовувати цей прапорець для встановлення запису із назвою системи до списку варіантів завантаження. Втім, у випадках із декількома дисками, на кожному з яких є власний розділ ESP, нетипові назви можуть бути корисними для спрощення ідентифікації завантажувача, який використано у меню варіантів завантаження мікропрограми.

Додано у версії 252.

Тестовий запуск для unlink і cleanup.

У тестовому режимі команди unlink і cleanup буде виведено лише назви файлів, які має бути вилучено, без вилучення цих файлів.

Додано у версії 253.

Налаштувати ESP для автоматичного встановлення ролей безпечного завантаження при виклику команди install. Приймає булевий аргумент. Типово вимкнено. Вмикання призведе до того, що bootctl заповнить ESP підписаними базами даних «PK», «KEK» і «db», кожна з яких містить заданий сертифікат у форматі «DER» як єдиний запис. Ці бази даних підписів безпечного завантаження буде виявлено, їм буде надано ролі systemd-boot, якщо безпечне завантаження у режимі налаштовування і увімкнено автоматичне встановлення ролей у безпечному завантаженні.

При визначенні цього параметра слід також надати сертифікат і закритий ключ за допомогою параметрів --certificate= і --private-key=. Параметр --certificate= містить шлях до сертифіката X.509 у кодуванні PEM або адресу, які буде передано надавачу даних OpenSSL, налаштованому за допомогою --certificate-source, який приймає одне зі значень «file» або «provider», причому за останнім слідує конкретний ідентифікатор надавача даних, відокремлений двокрапкою, приклад: «provider:pkcs11» Параметр -private-key= може приймати шлях або адресу, які буде передано рушію OpenSSL або надавачу даних, як зазначено у -private-key-source= як кортеж «тип: назва», приклад: «engine:pkcs11» Указаний рушій підписування OpenSSL або надавач даних буде використано для підписування списків підписів EFI.

Додано у версії 257.

Не передавати виведені дані до засобу поділу на сторінки.

Виводить дані із форматуванням JSON. Аргументами можуть бути такі рядки: "short" (найскороченіше виведення без додаткових пробілів та розбиття на рядки), "pretty" (форматована версія із відступами та розбиттям на рядки) або "off" (вимикання виведення до JSON, типовий варіант).

Вивести короткий текст довідки і завершити роботу.

Вивести короткі дані щодо версії і завершити роботу.

$ bootctl status
System:


     Firmware: UEFI 2.40 (firmware-version)  ← виробник і версія мікропрограми


  Secure Boot: disabled (setup)              ← стан Secure Boot


 TPM2 Support: yes


 Boot into FW: supported                     ← чи передбачено завантаження до мікропрограми
Current Boot Loader:                         ← details about systemd-boot or another boot loader


      Product: systemd-boot version            implementing the Boot Loader Interface[2]


     Features: ✓ Boot counting


               ✓ Menu timeout control


               ✓ One-shot menu timeout control


               ✓ Default entry control


               ✓ One-shot entry control


               ✓ Support for XBOOTLDR partition


               ✓ Support for passing random seed to OS


               ✓ Load drop-in drivers


               ✓ Boot loader sets ESP information


               ✓ Menu can be disabled


          ESP: /dev/disk/by-partuuid/01234567-89ab-cdef-dead-beef00000000


         File: └─/EFI/systemd/systemd-bootx64.efi
Random Seed:                                 ← база випадковості, яку використано для ентропії. in early boot


 Passed to OS: yes


 System Token: set


       Exists: yes
Available Boot Loaders on ESP:


          ESP: /boot/efi (/dev/disk/by-partuuid/01234567-89ab-cdef-dead-beef00000000)


         File: └─/EFI/systemd/systemd-bootx64.efi (systemd-boot 251


         File: └─/EFI/BOOT/BOOTX64.EFI (systemd-boot 251
Boot Loaders Listed in EFI Variables:


        Title: Linux Boot Manager


           ID: 0x0001


       Status: active, boot-order


    Partition: /dev/disk/by-partuuid/...


         File: └─/EFI/systemd/systemd-bootx64.efi


        Title: Fedora


           ID: 0x0000


       Status: active, boot-order


    Partition: /dev/disk/by-partuuid/...


         File: └─/EFI/fedora/shimx64.efi


        Title: Linux-Firmware-Updater


           ID: 0x0002


       Status: active, boot-order


    Partition: /dev/disk/by-partuuid/...


         File: └─/EFI/fedora/fwupdx64.efi
Boot Loader Entries:


        $BOOT: /boot/efi (/dev/disk/by-partuuid/01234567-89ab-cdef-dead-beef00000000)
Default Boot Loader Entry:


         type: Boot Loader Specification Type #1 (.conf)


        title: Fedora Linux 36 (Workstation Edition)


           id: ...


       source: /boot/efi/loader/entries/entry-token-kernel-version.conf


      version: kernel-version


   machine-id: ...


        linux: /entry-token/kernel-version/linux


       initrd: /entry-token/kernel-version/initrd


      options: root=...

$ bootctl list
Boot Loader Entries:


         type: Boot Loader Specification Type #1 (.conf)


        title: Fedora Linux 36 (Workstation Edition) (default) (selected)


           id: ...


       source: /boot/efi/loader/entries/entry-token-kernel-version.conf


      version: kernel-version


   machine-id: ...


        linux: /entry-token/kernel-version/linux


       initrd: /entry-token/kernel-version/initrd


      options: root=...


         type: Boot Loader Specification Type #2 (.efi)


        title: Fedora Linux 35 (Workstation Edition)


           id: ...


       source: /boot/efi/EFI/Linux/fedora-kernel-version.efi


      version: kernel-version


   machine-id: ...


        linux: /EFI/Linux/fedora-kernel-version.efi


      options: root=...


         type: Automatic


        title: Reboot Into Firmware Interface


           id: auto-reboot-to-firmware-setup


       source: /sys/firmware/efi/efivars/LoaderEntries-4a67b082-0a4c-41cf-b6c7-440b29bb8c4f